Я роблю недостатньо. Я недостатньо гарна. Я недостатньо заробляю. Я недостатньо дбаю/допомагаю. Я недостатньо успішна. 

Чи часто вас переслідують подібні запитання? 

Спочатку можна подумати, що це проста самокритика: дисципліна та критичність до самого себе часто стають вагомим кроком до досягнення поставлених цілей. 

В цьому немає нічого поганого, однак, де ж межа між самокритикою і самобичуванням, заниженою самооцінкою та навіть депресивними станами? 

Зазвичай відповіді на такі запитання не ховаються на поверхні, не можуть бути однаковими для усіх та потребують роботи з психологом.

Однак, для початку, перед тим, як податися за психологічною допомогою, можна принаймні віднайти для себе:

• Джерела подібних думок. Може це надмірне спостереження за люксовим життям у соцмережах? Чи внутрішній строгий голос матері? Або можливо “впливових, крутих” однокласників?
• 💭 Корисність думок. Чи викликають в мене думки страждання? Що відбувається після того, як я дозволяю собі думати “ці думки”? До якого результату вони мене приводять?
• 🔍 Реальність думок (напевне найскладніше). Що вказує мені на те, що те що відбувається зі мною є дійсно так, а не інакше?

Давши відповіді на ці запитання, можливо вам вдасться краще сформувати свій запит перед походом до психолога. 

Але якщо не вдасться – приходьте. Шукатимемо відповіді разом.

Інформаційні дописи за підтримки проєкту “Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя” за підтримки Уряду Німеччини та Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.