Чи можна навчитися жити далі, коли біль здається більшим за саме життя?

5 червня в просторі ГО «Чисті серця Калуш» відбувся вечір перегляду та обговорення фільму «Хатинка» (The Shack, 2017).

Це не просто фільм про трагедію. Це історія про людину, яка зустрічається зі своїм найглибшим болем, провиною, гнівом і запитаннями, на які часто немає простих відповідей.

«Хатинка» порушує важливі філософські теми: чому в житті трапляється зло, як пережити втрату, де шукати сенс після травматичних подій, що означає прощення і чи завжди воно потрібне не іншому, а нам самим.

Психологічно фільм дуже глибоко торкається теми горя. Він показує, як людина може застрягати у провині, самозвинуваченні та болючих спогадах. Водночас стрічка м’яко веде глядача до думки, що зцілення починається не з забуття, а з чесної зустрічі зі своїм болем.

Після перегляду учасники мали змогу попрацювати з метафорично-асоціативними картами Наталі Сабліної «Життя після… Травма та ресурс».

Ми пропонували витягнути дві карти:

перша карта — «Що відображає біль, втрату або внутрішню боротьбу героя?»
друга карта — «Який ресурс допоміг герою рухатися далі?»

Через образи, асоціації та особисті роздуми учасники говорили про те, що відгукнулося у фільмі найбільше, які ресурси допомагають їм у складні періоди життя та що кожен бере для себе після цього вечора.

Важливою частиною зустрічі була також тепла атмосфера простору: чай, кава, смаколики та можливість поспілкуватися в колі людей, де можна бути почутими.

Такі кіновечори — це не лише перегляд фільму. Це простір довіри, підтримки й уважного ставлення до внутрішнього досвіду кожного.

Дякуємо всім учасникам за присутність, відкритість і щирість

Захід відбувся у рамках проєкту «Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя», що реалізується за підтримки Уряду Німеччини та GIZ / Civil Peace Service Ukraine.