І це вже не просто група — це спільнота. Простір, де можна говорити чесно, без тиску та без необхідності “триматися”. Простір довіри, взаємної поваги й підтримки, де кожен досвід важливий і почутий.

Під час зустрічі учасники ділилися своїми історіями у колі “Мій досвід війни” — не заради драматизації, а заради усвідомлення, прийняття, підтримки та взаємного розуміння. Це були розмови про силу, втрати, витримку, шлях і процеси, які тривають досі.

Важливою частиною стала лекція “Ветеран і суспільство” — про взаємодію, коректну комунікацію, очікування та реальність, про те, як суспільство може бути опорою, а не тригером.
Опісля відбулося коло “Я до та після війни”, де учасники говорили про зміни, нові сенси, внутрішні трансформації, про втрати старих опор і формування нових.

Зустріч завершилася саморефлексією — тихим, глибоким осмисленням пережитого під час групи, власних відчуттів, станів і того, що кожен забирає з собою.

Ми вдячні за довіру, відкритість і присутність. Це про підтримку, людяність, силу бути поруч. Пліч-о-пліч.

Захід відбувся в межах проєкту «Плече до плеча» за підтримки GIZ Civil Peace Service Ukraine