Досвід ветерана — це не тільки про вижити, а про навчитися знову жити. Це коли тіло повернулося додому швидше, ніж нервова система. Коли світ навколо каже: “Все вже позаду”, а всередині ще шумить лінія фронту. Це про навичку триматися, навіть коли нема сил. Про сором за власну вразливість і про мужність цю вразливість визнати. Про те, як кожен день стає поверненням — до тиші, до стосунків, до себе. І про те, що справжнє відновлення починається не тоді, коли забув війну, а коли навики війни і спосіб вижити залишається невідʼємною частиною, але більше не лежить густим туманом сприйняття того як Я зараз. Є речі, які Ветеран розпізнаючи у собі може розрізнити де він, а де досвід. Саме в цей момент починається повернення..

Допис створений у межах проєкту “Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя” за підтримки Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD. GIZ Ukraine: Resilient Society Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD