За час своєї роботи, відреаговуючи на запити на дитячу психологічну допомогу, я неодноразово спілкувалася зі стурбованими батьками із запитом “Моїй дитині потрібен психолог”.  Зачасту, у цій розмові, батьки починають називати величезну кількість на їхню думку “проблем”, які присутні у їхньої дитини. Наприклад, їм може не подобатися поведінка дитини, вони можуть її не розуміти, або ж поведінка просто стала “не така, як була раніше”. 

Або ж буває й таке, що за допомогою відео в TikTok, YouTube або чату GPT батьки уже визначили і постановили, що їхню дитину “точно потрібно ремонтувати психологу”.  

Однак, запросивши таку дитину в консультування, зазвичай можна почути: “у мене все добре”, “я не маю ніякого запиту”, “я не знаю чому я тут”, “мене мама відправила”.    

Проте психолог – не караючий орган, не той хто змінить поведінку “з неправильної на правильну” (на думку батьків), не той хто буде перевиховувати і явно не “механік з ремонту поламаних дітей”. 

Психолог – той хто буде шукати причини проблеми, намагатиметься почути “де болить?”, з чим складно і що не зрозуміло, а згодом шукатиме рішення для виходу із цієї ситуації. Проте, для цього потрібно почути того, кого болить – маму (у більшості випадків). 

Часто, в процесі консультації з дорослими, мами зізнаються, що не розуміють поведінку дитини, її емоцій, вони хвилюються за неї і бояться, що не зможуть дати собі ради. Також, велике місце займають їхні страх і тривога за дитину. В спробі втримати контроль за ситуацією – вони перекидають відповідальність із себе на психолога, в надії, що він припинить всі біди і поверне їхню дитину “до норми”.  

Однак у 90% випадків, це не спрацьовує, адже причина невідповідності очікуванням батьків ховається не в дитині, а в самих батьках…

Що можна зробити? 

– Запитайте дитину, чи хоче вона йти до психолога. Якщо не хоче і вам доводиться переконувати, наполягати, змушувати – приходьте самі. 

– Запитайте дитину, чи є щось конкретне, чим би вона хотіла поділитися ще з кимось (з психологом). Якщо так – можете домовитися про консультацію для неї. Якщо ні, але ви наполягаєте, що “тобі це треба” – приходьте самі. 

– Запитайте себе, чи є щось, чого ви не розумієте, з чим ви не справляєтесь, що би ви хотіли опрацювати, де вам необхідно висловитися та отримати психологічне інформування. 

Якщо виявили таке у себе – приходьте самі.  

Пам’ятайте, що так, як ви можете не знати, як керувати літаком, так само ви можете не знати всіх психологічних особливостей розвитку та поведінки дітей. То ж давайте пізнавати разом.