25 березня у нашому просторі знову зустрілися люди з досвідом війни. На листку — нові історії, які важко уявити навіть у найстрашніших снах. Видимі та невидимі рани. Способи вижити після того, що не повинно було статися.

Ми говорили про:

– травми, що залишаються, навіть коли війна «позаду»

– як підтримувати себе та інших, коли здається, що сили закінчилися

– військовий досвід — який він насправді, без кіношного глянцю

«Герої не виходять з полум’я в білих сорочках під гучний свист куль», — кажуть наші психологи. Натомість вони приходять до нас — з тремтінням у голосі, зі спогадами, які не вміщаються у слова, і з мужністю бути чужими у мирному житті.

Дякуємо кожному, хто знайшов силу прийти — особливо тим, хто вперше наважився розкрити свою історію. Ваші кроки — це свідомість. Ваші слова — це зброя проти забуття.

Ми бачимо ваші зміни. І хоч шлях до себе після війни — як хода по полю, де не розміновано останньої п’яти, ми йдемо ним разом.

Захід в рамках проєкту “Плече до плеча: ветерани та сім’я ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя” за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ Civil Peace Service Ukraine.