17 червня у нашому просторі традиційно відбулася зустріч, яка стала ще одним кроком до внутрішньої опори.

У кожного з нас є своя суперсила. Просто не всі знають, як її використовувати: хтось відкрив її у собі, хтось іще в пошуках, а дехто — використовує проти себе.

Люди з досвідом війни проходять через непросте запитання:
“Хто я тепер?” “Який я?”
Це одне з найскладніших випробувань. Пам’ять, досвід до війни, біль утрат, тривалі психоемоційні навантаження — усе це впливає на сприйняття себе.

Іноді підтримкою стають побратими. Іноді — ті, кого ми зустрічаємо вже після. А іноді — ми самі для себе.
У групі ми можемо говорити про те, що важко сказати іншим:
через страх бути незрозумілим, осудженим, через сором чи бажання захистити близьких.

Ми віримо, що слово «підтримка» звучить значно м’якше і точніше, ніж «допомога». Бо кожен з нас — не об’єкт порятунку, а людина, яка потребує плеча поруч.

Війна триває. І ми не знаємо, коли буде її кінець. Але знаємо, що День Перемоги буде днем і радості, і великого суму.
Попереду — непростий шлях до зцілення. І для цього потрібно буде багато ресурсу, прийняття та розуміння.
Бо підтримати іншого ми зможемо лише тоді, коли самі будемо в опорі.

Дякуємо нашим учасникам за мудрість, довіру та щире почуття гумору.
Ваші слова — це вже підтримка. Ваш досвід — цінний.

Зустрічі відбуваються в межах проєкту
“Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, військовослужбовців, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя”
за підтримки Німецького співробітництва Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD

#ЧистіСерцяКалуш #ГрупаПідтримки #ПлечеДоПлеча #Ветерани #ПсихологічнаПідтримка #GIZ #ZFD #РесурсДляЖиття #ПісляВійни #ВійнаІМи