24 березня, напередодні Дня поезії, у нас відбулася особлива розмова. Не про риму чи строфи — а про правду. Ветеран Микола Білоус, людина, чиї слова звучать глибше за будь-які вірші, ділився своїми спогадами: про війну, про побратимів, про ціну свободи, яку ми захищаємо сьогодні.

Його історії — без прикрас, без пафосу, але з такою силою, що залишає слід у серці. «Війна — це не просто заголовки з новин. Це долі. І вони поруч із нами», — наголосив він.

Після розмови молодь читала поезії — сучасні та класичні. І кожен рядок звучав як відлуння пережитого нашим героєм. Це був момент, коли слово поета й слово солдата стали єдиним голосом пам’яті.

Війна не обирає, чи бути тобі поетом чи воїном. Але кожен із нас може стати голосом історії — щоб вона не повторилась.

Захід в рамках проєкту “Плече до плеча: ветерани та сім’я ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя” за підтримки Німецького товариства міжнародного співробітництва GIZ Civil Peace Service Ukraine.