Ми часто говоримо про адаптацію військового після повернення. Але значно рідше говоримо про адаптацію суспільства до військового.

Війна змінює людину. Вона змінює спосіб мислення, реагування, ставлення до життя, безпеки, цінностей і часу. Тому повернення додому — це не повернення в минуле. Це зустріч двох реальностей: тієї, яка була на фронті, і тієї, яка весь цей час жила в тилу.

І саме тут починаються труднощі.Ми хочемо бачити усмішку, легкість і швидке повернення до звичного життя. Але військовий може бути мовчазним. Може уникати великих компаній. Може дратуватися через те, що інші вважають дрібницею. Може потребувати часу на те, щоб знову відчути себе в безпеці.

Що може зробити соціум?

Не вимагати, щоб людина стала такою, як була до війни.

Не ставити нав’язливих запитань про бойовий досвід.

Не знецінювати пережите фразами: «Все вже позаду», «Треба жити далі», «Забудь».

Дати право мовчати і право говорити тоді, коли людина сама буде готова.

Бути послідовними та передбачуваними у спілкуванні.

Не жаліти, а поважати.

Допомагати повертатися до цивільного життя маленькими кроками, а не вимагати миттєвих змін.

Не порівнювати військового з іншими ветеранами або з тим, яким він був до війни.

Не сприймати потребу в самотності як байдужість чи небажання спілкуватися.

Створювати можливості для повернення до роботи, навчання та активного життя без упереджень і стигматизації.

Цікавитися не лише військовим досвідом людини, а й її сьогоденням, планами, захопленнями та мрія

Найважливіше, що варто зрозуміти: адаптація військового — це не лише його особиста відповідальність.Це спільний процес.

Повернення в соціум відбувається значно легше там, де є прийняття замість осуду, розуміння замість оцінок і повага замість стереотипів.

Суспільство не може забрати досвід війни, але може створити простір, у якому людина не буде змушена воювати ще й після повернення додому.

Інформаційні дописи за підтримки проєкту “Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя” за підтримки Уряду Німеччини та Civil Peace Service Ukraine – GIZ ZFD.