8 травня у  нашому просторі  відбувся особливий вечір — перегляд та обговорення фільму «Кутюр». Це була не просто зустріч про кіно. Це був вечір про людину. Про жінку. Про внутрішню тишу, яку часто не чують за красивою «обкладинкою» життя.

Перед переглядом учасниці працювали з метафорично-асоціативними картами «Образ жінки». Через образи, символи та власні асоціації ми говорили про жіночність, внутрішню силу, втому, турботу про себе, ролі, які щодня виконує жінка, та право бути справжньою — не ідеальною, а живою.

Фільм «Кутюр» став дзеркалом багатьох внутрішніх переживань. У дискусії після перегляду звучали думки про емоційне виснаження, втрату себе серед очікувань суспільства, про самотність навіть серед людей та про важливість підтримки й людяності.

Ми вкотре переконалися:
за зовнішньою силою часто ховається втома;
випадкові зустрічі можуть змінити життя;
щирі розмови лікують;
людина не повинна втрачати себе, щоб відповідати чужим очікуванням.

Такі вечори надзвичайно потрібні. Бо сьогодні людям важливо мати безпечний простір, де можна говорити про емоції без страху осуду. Де можна побути собою. Де тебе чують. Саме через кіно, спільні обговорення та психологічні практики народжується відчуття підтримки, довіри та внутрішнього відновлення.

Дякуємо кожному, хто був цього вечора поруч
За відкритість. За щирість. За справжність.

Іноді один фільм може сказати більше, ніж сотні порад.

Захід відбувся у рамках проєкту «Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя», що реалізується за підтримки Уряду Німеччини та GIZ / Civil Peace Service Ukraine.