Останні роки використання ChatGPT стало повсякденністю. Ми обробляємо зображення, пишемо домашні завдання, генеруємо ідеї, редагуємо тексти, звертаємося до нього, коли стикаємося з чимось абсолютно невідомим для нас, або ж, можливо, він став для нас постійно доступним до спілкування “другом”, із яким ми обговорюємо все на світі: від проблем у стосунках з партнером до особливостей виховання дітей.

Однак, яку загрозу несе використання ChatGPT для психологічного здоров’я та розвитку загалом? 

Для початку, я звернулася до дослідження “AI Meets the Classroom: When Does ChatGPT Harm Learning?”, котре проводили Matthias Lehmann, Philipp B. Cornelius, Fabian J. Sting в університеті Кьольна та Роттердамській школі менеджменту при університеті Еразмусу Роттердамського. 

Двом групам студентів дали виконувати завдання у галузі, з якою вони були незнайомими. Обидва завдання були практичними і обидві групи студентів мали змогу використовуваи штучний інтелект для вирішення цих завдань, як вони вважали за потрібне. 

Студенти, які використовували ChatGPT, у виконанні завдання у невідомій галузі, як особистих репетиторів чи енциклопедію, розмовляли з ним на тему та просили в нього пояснень (але не готового рішення), покращували свій рівень обізнаності. 

Однак рівень обізнаності погіршувався у тих студентів, котрі повністю покладалися на штучний інтелект та просили від нього готового вирішення вправ для них і не докладали до вирішення завдання ніяких власних розумових зусиль. 

Звідси, можна було б підсумувати, що якщо використовувати ChatGPT, як енциклопедію, де можна дискутувати та доотримувати знання з невідомих галузей, а не як інструмент, що вирішує проблеми за вас, то можна було б отримувати від нього можливості для подальшого розвитку. 

Однак, чи певні ви, що ChatGPT все ж можна вважати за “експерта”, чи “репетитора” у певній галузі?  

Ні для кого не секрет, що часто робота ChatGPT побудована на тому, щоби по-всякому погоджуватися з тим, хто йому пише (навіть, якщо це доходить до абсурду). 

У світі часто можна почути про випадки, де люди доходили до самогубства, чи рвали відносини із вагомими людьми лише за рахунок того, що думка ChatGPT вважалася за експертну. Однак, по факту, відповіді штучного інтелекту були вибудувані на основі запиту, який надсилав сам користувач, і просто віддзеркалювали його настрої та ідеї.

Звідси, можемо розуміти, що часто ChatGPT може працювати, як дзеркало із “Білосніжки”, може погіршити ситуацію і не завжди може давати бажаний ефект та результат. 

Що ж робити? 

– Не довіряти повністю штучному інтелекту. Якщо вас дійсно хвилює якесь запитання, ви можете звернутися до конкретного живого експерта в залежності від ситуації: лікаря, педагога, психолога, юриста, тощо. 

– Самотужки перевіряти достовірність інформації, яку видає штучний інтелект. Пошукові системи, наприклад Google Академія, можуть стати у нагоді та дати відповіді на запитання у більш об’єктивний спосіб.   

– Спитати себе: “Чому я обираю звернутися по допомогу до штучного інтелекту?”. Можливо є щось, що лякає вас у спілкуванні з людьми довкола? Якщо це турбує вас і маєте потребу це вирішити – ви можете звернутися із таким запитом до психолога.

– Пам’ятати, що усі ми не можемо (та й не маємо) бути експертами у всіх галузях і абсолютно нормально звертатися із певними запитами до когось іншого.