У залі було незвично тихо… Не через дисципліну. А тому, що кожне слово цього вечора мало вагу

До Дня пам’яті та примирення ми створили простір для живого діалогу між молоддю та людиною, яка знає справжню ціну миру не з підручників чи новинних стрічок, а через власний досвід.

Ми звикли бачити захисників сильними та незламними

Та цього дня підлітки побачили більше — Людину.

Щиру. Справжню. Ту, яка теж боїться, сумує, втомлюється… але продовжує триматися.

Це була не лекція. Це була чесна розмова «на рівних»

Про страх і мужність. Про підтримку побратимів. Про розлуку з рідними, яка болить сильніше за вибухи. Про віру, яка допомагає вистояти навіть у найтемніші моменти.

І знаєте, у якийсь момент сталося щось дуже важливе…

Підлітки просто відклали телефони

Бо перед ними була жива історія. Без прикрас. Без пафосу. Без фільтрів.

У тиші народжувалися найглибші питання.

А у відповідях — правда, яку неможливо знайти в інтернеті.

Ми говорили про пам’ять   Про людяність.

Про те, що наше різноманіття — це наша сила

Що всі ми можемо бути різними, але коли йдеться про свободу, гідність та Україну — ми стаємо одним серцем

Цього дня червоні маки перестали бути просто символом.

Вони стали тихою обіцянкою пам’ятати кожного, хто тримає для нас небо

Ми вийшли із цієї зустрічі трохи іншими.

Дорослішими. Сильнішими. І дуже вдячними

Бо поки ми слухаємо одне одного — ми живі.

Поки пам’ятаємо — ми непереможні.

Дякуємо нашому Герою за щирість та мужність

Дякуємо молоді за відкриті серця та глибокі запитання

Пам’ятаємо. Перемагаємо. Живемо.

Захід відбувся у рамках проєкту «Плече до плеча: ветерани та сім’ї ветеранів, зниклих безвісти та загиблих військових та їхня інтеграція в цивільне життя», що реалізується за підтримки Уряду Німеччини та GIZ / Civil Peace Service Ukraine.